Сьогодні Динамо, яке традиційно погано грає з італійськими суперниками, зіграє з головним аутсайдером Серії “А” — Фіорентиною. З однієї сторони, це надихає. З іншої — для Динамо його цьогорічне падіння буде так само болісним, як для “фіалок” опуститися на останнє місце чемпіонату Італії. Хтозна, що є більшим апсетом — боротьба за виживання для Фіорентини чи 6-7 місця для киян у чемпіонаті, де грають гравці з 2010 р.н., а футболіст, пік кар’єри якого — Сегунда й Андорра, цілком собі входить у число найкращих гравців турніру.
Фіорентина – Динамо букмекери оцінили шанси команд на перемогу у матчі Ліги конференцій
Тож Sport Arena перестерігає від надмірних очікувань і хоче підкреслити — головне в роботі Костюка зовсім інше, ніж поточний результат.
Костюк не може нічого радикально змінити в нинішньому Динамо
У нього просто немає для цього ні часу, ні ресурсу. Щоб підняти фізичну готовність гравців, на що Ігор Володимирович уже звертав увагу на прес-конференціях, потрібні фундаментальні зимові збори. Щоб награти свої задумки, треба якісна передсезонка з контрольними матчами, а в нього не буде навіть міжнародної паузи. Лобановський тільки один ігровий компонент міг напрацьовувати рік. У нинішнього Динамо, де нема гравців масштабу Шевченка, Блохіна, Бєланова, немає навіть двох тижнів на паузу для спокійної роботи.
Фіорентина – Динамо де і коли дивитись пряму трансляцію матчу Ліги конференцій
Також Костюк позбавлений можливості для серйозного кадрового маневру — під час закритого трансферного вікна це в принципі неможливо, та й Динамо останнього десятиліття це не про дорогі придбання. Більше того, нинішнє покоління в молодіжці далеке від часів, коли на підході могли бути Забарний і Ванат, Шапаренко і Циганков. Об’єктивно, зараз таких багатообіцячих імен нема — тож доводиться обходитися тими, хто зараз є.
Фіорентина слабка. Але нам би їхню слабкість!
Другою помилкою було б вважати, що останнє місце Фіорентини в Серії “А” вирівнює десь наші шанси. Вибачте, але в розпорядженні Паоло Ванолі є 50-мільйонний форвард Мойзе Кін, топовий ветеран-воротар Давід де Хеа, один із найперспективніших молодих захисників Італії П’єтро Комуццо, група непоганих професіоналів – добре знайомий нам ісландець Альберт Гудмундссон, талант із Юве Ніколо Фаджолі, колишній збірник Роландо Мандрагора, свого часу топовий універсал із Нідерландів Робін Госенс, нев’янучий ветеран Едін Джеко, здатний зробити різницю в одному окремо взятому матчі так точно.
Ну, так — зрозуміло, Кін і той же Роберто Пікколі більше розчаровують. На постійних травмах запрошений із АПЛ Тарік Лемпті. Якби не було таких проблем, команда не опинилася б на дні турнірної таблиці. І Полісся в другому матчі цілком намацало ці проблемні місця команди ще під керівництвом Стефано Піолі.
Але чи нам говорити про чужі проблеми в сезоні, коли Динамо цілком може установити історичний антирекорд за виступами в УПЛ? Не те що старі-добрі часи Реброва або Луческу, навіть провальніші відрізки з четвертим місцем можуть здатися цілком собі ще задовільними! Станом на зараз є реалістичні шанси, що Динамо взагалі залишиться без єврокубків!
Тож, говорячи про очевидні проблеми Фіорентини, нам треба, перш за все, оглянутися й тверезо оцінити себе. Перш за все, рівень того дна, де ми опинилися.
Костюка оцінювати треба не за поточні результати, а за стратегічний вплив
Роль Ігоря Володимировича незавидна. Йому треба оживити застиглий механізм, не маючи для цього спеціального інвентаря. Треба зсунути з мертвої точки величезну, неповоротку махину, яка вже вгрузла в грунт і обросла мохом.
Звичайно, це ще одна стратегічна далекоглядність — відправити найбільш перспективного свого клубного тренера на самовбивчу роботу без достатнього інструментарію для змін. Але що зроблено, те зроблено.
П’ятий тур “Турніру прогнозистів основного етапу Ліги конференцій-2025/2026”. Матчі доступні для прогнозів
Тепер залишається зафіксувати три найголовніші речі, які Костюк може зробити, і три найголовніші речі, які не зможе фізично.
Не зможе з об’єктивних причин:
- – дати різке покращення результатів
- – вирішити масштабні та багаторічно накоплені ігрові й структурні проблеми
- – повернути в оптимальну форму колишніх лідерів.
Може і робить:
- – ввести в склад найбільш перспективних гравців із юнацького складу
- – переоцінити всі наявні кадри, фактично — провести довгоочікувану інвентаризацію
- – структуризувати наявні кадри, щоб у залишку матчів 2025 року показати хоча б максимально можливий на сьогодні результат.
Від цієї невдячної роботи не треба чекати чудес, судити Костюка треба за зовсім іншими показниками.
Костюк — це перший крок до прийняття реальності
Багато років Динамо (Київ) було грандом, а це неминуче накладає свій відбиток на менталітет і спосіб життя. Ще в радянські часи оглядачі писали з ядом цинізму: “Жоден топовий тренер клубів Західної Європи не має таких можливостей, як Валерій Лобановський. Тому що умовні Міхелс, Клаф, Пейслі, Трапатонні, Хаппель могли за одне міжсезоння купити 3-5 дороговартісних футболістів, а Динамо в наказному порядку могло б зібрати ледве не всіх найкращих в УРСР, а ще посмикати з Казані Колотова, з Москви Островського, з Баку В.Шевченка”.
Було в цьому жорстке узагальнення та непомічання того, що в умовних московських клубів, особливо армійських, можливості селекції були ніяк не гіршими — при все гірших результатах. Але — так.
Динамо десь до кінця 80-х було грандом радянського футболу, а в Україні до кінця 90-х залишалося безальтернативним грандом нового незалежного чемпіонату. Проте чи є це все зараз? І чи було ще 25 років тому, коли Лобановський, умовно, вже не міг втримати Шевченка, Реброва та Каладзе — а натомість змушений був шукати посилення або нижчих лігах (як якого-небудь Шацьких), або в копійчаних легіонерах типу Омоко, Ідахора, Гавранчича. Ну, добре — останній із них “вистрелив”. А багато вам говорять такі прізвища, як Зоран Кулич або Владімір Кузьмічов?
А коли УЄФА почало реформи єврокубків і умовна ФК Рига чи Шериф (Тирасполь) почали отримувати такі ж виплати, платити ті ж середньостатистичні для європейського рівня 15-25 тисяч баксів у місяць, де подівся наш статус? Навіть БАТЕ та кіпріоти почали становити для Динамо проблему.
Треба раз і назавжди визнати — ми більше не європейські гранди
І відповідно до цього будувати свою стратегію.
Відтепер ми не повинні розкидатися кадрами за принципом “цей оступився — а на його місце прийде 5 таких же”, а бережно та вдумливо працювати з КОЖНИМ гравцем.
Відтепер ми не можемо чекати, що навіть в Україні всі найкращі таланти будуть саме в Динамо — їх уже розхоплюють навіть клуби, яких ще 15 років тому не було на футбольній карті.
Відтепер нам треба не тренер із багатим резюме гравця та гучним іменем, а можливо й менш авторитетний у минулому персонаж, але такий, який може розвивати гравців. Щоб потім Борнмути, Евертони та всякі інші Жирони купували їх за 20-25 млн євро. А не говорити, що Вулверхемптон не рівень і хай ще він втримається в АПЛ.
От тому майбутнє тренерського цеху Динамо — за такими, як Костюк. Хто довів на практиці, що може розвивати таланти. Хто вводить у склад молодь. Хто може реанімувати Бражка та Шапаренка, відновити їхню статусність і покращити їхні результати. Щоб потім їх клуб міг продати й вкласти розвиток у тих, хто займе їхні місця в стартовому складі.
Це не звучить так само красиво, як колишня робота з бездушним конвеєром — де коли хтось пережив спад у кар’єрі, його засовують у безчисленні оренди, засилають у Динамо-2 і в підсумку списують назавжди. Але це і є наше призначення на найближчі десятиліття. І чим швидше клуб зрозуміє це, змириться з цим і почне саме виходячи з цього будувати свою стратегічну роботу — тим швидше піде й гідний Динамо результат.
Тому що навіть цей набір гравців Динамо може спокійно, бігаючи задом наперед, займати місця не нижче другого, а якщо талановитий тренер матиме час і карт-бланш на спокійну роботу — то й ставати чемпіоном. Все питання тільки в одному — в безгосподарності, байдужості та закостенілості. І в готовності прийняти себе такими, якими ми є.
Матчі хай із Фіорентиною, хай із Кудрівкою чи Полтавою — це така дрібниця в порівнянні з цими найбільш масштабними питаннями, які на сьогодні постають перед стратегією майбутнього.
Євген Тоташвілі