Українська футбольна школа продовжує інтегруватися в еліту світового футболу, а імена наших юних талантів дедалі частіше з’являються в рапортах скаутів топових клубів Європи. Вихованець Шахтаря та Буковини Артем Рибак — один із тих, хто сьогодні представляє Україну в легендарній системі каталонської Барселони. Разом із ним їздили на перегляд у каталонський супер-клуб інші представники Шахтаря – Єгор Костюк, Ростислав Баглай та Євгеній Гармаш. І саме Рибака обрали за результатами переглядів у Барселоні.
Читайте также: Миколенко за крок від продовження контракту з Евертоном – обидві сторони впевнені у завершенні угоди
Читайте також: Новачок збірної із Парми Даніеле Робустелла: «Я хотів грати за Україну, тому що моя мама також грала у футбол»
Історія Артема — це шлях від перших тренувань із батьком у Чернівцях до вирішального м’яча у ворота аргентинського Расинга, який приніс «блаугранас» титул найкращої команди світу у віковій категорії U-18. Навіть у вимушеній еміграції через повномасштабну війну, юний півзахисник не втрачає зв’язку з батьківщиною, поєднуючи навчання в іспанській школі з освітою в Україні та виступами за юнацькі збірні під керівництвом Олександра Ситника та Володимира Самборського.
Півзахисник Барселони та збірної України Артем Рибак розповів про таке:
- як після початку великої війни потрапив на перегляд до Барселони разом із партнерами по Шахтарю,
- життя в Іспанії, допомогу українців та вивчення мови,
- порівняння з Андрієм Шевченком у іспанській пресі та ставлення до медійної популярності,
- зустріч із Артемом Довбиком у магазині та симпатію до гри Ламіна Ямала й Педрі,
- графік дня Артема Рибака: від трамвая о 6:30 ранку до тренувань під керівництвом Давіда Санчеса,
- цілі на майбутнє: перемога в Лізі чемпіонів та бажання обіграти Іспанію у складі збірної України.
«Якби пропонували грати за збірну Іспанії, а не України? Я про таке не думав»
– Ну, перш за все, розкажи, будь ласка, як сьогодні грали проти Еквадору, як пройшла гра особисто для тебе і для збірної?
– Гра пройшла чудово. Ви бачите — перемогли, 3:0. Це найголовніше.
Читайте також: Шева схвалює! «У Мілані зраділи, коли я отримав виклик у збірну України»: Богдан Бегметюк – про те, як вибирав між Інтером і Юве
– Для тебе нинішня збірна — це нові люди, чи ти вже встиг із ними познайомитися, знайти собі друзів?
– Ні, я вже багато разів їздив у збірні, тому друзі вже є.
– Вибирав між збірними різних країн чи пропозиція України була єдиною?
– Вона була єдиною.
Читайте також: Ще один українець в АПЛ! Тутєров яскраво проявив себе в резерві Сандерленда та збірних України, і ось — новий крок у кар’єрі
– А якби Іспанія запропонувала, чи думав би?
– Навіть не знаю зараз. Про таке не думав.
«Стежив за Буковиною, радий, що вона вийшла в УПЛ»
– Розкажи, будь ласка, про свою футбольну родину. Наскільки я знаю, твій тато грав за Буковину, займався футзалом.
– Так, у мене тато грав у Буковині й мав дуже гарну кар’єру у футзалі.
– Не будемо брати футзал, там інші амплуа, а у футболі — його амплуа схоже на твоє?
– Так, однаково. Граємо на одній позиції.
– Що від тата ти взяв у футболі? Чого він тебе навчив, що можливо використовуєш і зараз?
– Чесно кажучи, багато чого. Коли я був маленьким, тренувався з ним, і він мене багато чому навчив: техніки, розповідав свою історію. Він справді дав мені дуже багато.
Читайте також: Ярмолюк закрив останній гештальт: можна констатувати – в АПЛ відбувся ще один провідний український легіонер
– Твоя рідна команда Буковина зараз завоювала путівку у Прем’єр-лігу вперше за 32 роки. Чи знаєш про цей результат? Чи є в тебе на батьківщині знайомі, з якими перекинувся бодай парою слів, привітав?
– Так, звичайно, я багато чого пройшов із Буковиною, тому дуже радий за них. У Чернівцях у мене залишилися бабусі, дідусі, друзі, є тренери. Ми були на зв’язку, я справді за них щасливий.
«У Барселоні люди всі хороші, все супер»
– Знаю, що свого часу в тебе стояв вибір між Динамо і Шахтарем. Чому вибрав саме Шахтар?
– Так, мені більше подобається стиль гри Шахтаря. Тому я і вибрав цей клуб.
– Твоє життя змінилося вимушено після початку повномасштабного вторгнення. Ти виступав на той час у Шахтарі. Як прийняли рішення поїхати за кордон? І які клуби розглядали на той момент для подальших занять футболом?
– Почалася війна, і ми спочатку поїхали до родичів, які проживають у Польщі. А вже потім зателефонували агенти ProStar від Вадима Шаблія і сказали, що є можливість поїхати на перегляд у Барселону. Ми одразу погодилися, що хочемо поїхати й спробувати.
– Власне, як ти сприйняв новину саме про Барселону? Чи було тобі приємно, що випав саме такий клуб?
– Звичайно, я був дуже радий. Барселона — моя найулюбленіша команда з дитинства. Я справді дуже хотів поїхати саме туди.
– Знаю, що в юнацьких складах інших іспанських клубів також є українці, зокрема Родіон Калашников, який певний час був у Барселоні. Ти з ним товаришував?
– Так, звичайно. Коли я тільки приїхав у клуб на перегляд, було дуже важко через мову, бо я її не знав. Родіон був у команді й дуже мені допомагав: перекладав усе, що говорив тренер. Я досі підтримую з ним зв’язок. Знаю і його, і його родину — ми познайомилися в Барселоні. У самому клубі я не живу в академії, а мешкаю з родиною. Спочатку було трішки важко без друзів та знання мови, а зараз уже і друзі з’явилися, і мову вивчив набагато краще.
– А як місцеві та легіонери Барселони ставляться до тебе як до українця? Що найчастіше запитують про батьківщину?
– Ставляться дуже добре, навіть нема чого додати. Усі хороші люди, все супер. А про батьківщину – запитують, що там і як, коли війна закінчиться. Я їм розповідав усе як є. До України в Іспанії є співчуття та підтримка.
– Які твої спогади від того дня, від того ранку, досвіта?
– Це було жахливо. Ми застали обстріли, коли були в Щасливому. Одразу переїхали в Чернівці, а звідти – за кордон.
– Станом на сьогодні, коли ти приїжджаєш на збори збірної, буваєш в Україні. Наскільки тобі страшно сприймати усі оці сирени, обстріли?
– В Україну я так і не повертався від початку повномасштабної війни. Жодного разу не був. Оскільки збори проходять за кордоном, я ні разу не чув сирен. Знаю про все лише з інтернету. Але, звичайно, дуже переживаю за нашу країну, за близьких.
«У магазині перетнулися з Довбиком і зробили фотографію»
– Твій зоряний час — переможний гол аргентинському Расингу у фіналі чемпіонату світу U-18. Ти прокинувся знаменитим?
– Та ну, чесно кажучи, дуже багато людей мені писали, вітали. А щодо того, скільки додалося підписників — я не знаю, не стежив за цим.
– До речі, було дуже приємно читати іспанську пресу. Зокрема, сайт Sport.es назвав тебе «великою перлиною» та порівнював із Шевченком. Як ти ставишся до слів преси? Чи не підколювали в команді через таку посилену увагу на той момент?
– Та ні. Чесно кажучи, преса завжди про когось пише. Прочитав, що написали, подякував — та й усе.
– Було багато твоїх фото, де ти з Гаві, Левандовським. Хто тобі дуже подобається в ігровому плані, а хто справив велике враження як людина, уважна до вболівальників та юних футболістів?
– Якщо говорити про тих, хто мені подобається зараз як гравець, то скажу точно: для мене це Ламін Ямал та Педрі. В основному це для мене два гравці топрівня, вони мені дуже подобаються.
– Щодо того, що ти, можливо, перетинався з першою командою: вони «небожителі», далекі люди, чи ставляться до таких хлопців, як ти, як до одноклубників? Тобто зверху вниз чи на рівних?
– Ми безпосередньо не перетинаємося з першою командою. Але я думаю, що коли хлопці піднімаються до основи, їх приймають добре, у цьому немає нічого такого.
Читайте также: Матч Ле-Мана з Бастією за його вихід до Ліги 1 був перерваний за хвилину до фінального свистка через заворушення
– В Іспанії грають і причому радують нас Циганков, Ванат, Довбик там розкрився, у Луніна були прекрасні періоди (сподіваємося, що ще будуть). Когось із них бачив зблизька, мав можливість поспілкуватися?
– Чесно — ні, не бачив нікого.
– А тато твій казав, що Довбика в магазині якось зустрічали?
– А, так, можливо. Десь у магазині ми перетнулися з Довбиком і зробили фотографію. Але так, щоб поспілкуватися — ні, бо він там був із дружиною. Ми просто попросили сфотографуватися — і все.
– Буде дуже безцінне фото: через роки будемо говорити, що один футболіст збірної України фотографувався з іншим у такому віці.
– Чесно, ви нагадали, бо я сам уже й забув.
«Коли ти у формі Барселони — ти представляєш команду, тому мусиш відповідати цьому рівню»
– Розкажи, будь ласка, як тобі працюється у збірній U-17? Що за тренер Олександр Ситник у роботі, наскільки тобі цікаво те, що відбувається у збірній?
– У збірній завжди цікаво. Ситник як тренер мені подобається, так само як і зараз Володимир Самборський.
– А коли ти приїжджаєш у збірну, чи вимоги до тебе як до футболіста інші? Твій іспанський стиль гарно лягає на те, що є у збірній?
– Вимоги зрозумілі, просто тактики можуть бути трішки різні, а принципи завжди одні: перемагати, допомагати команді — і все.
– Це було щодо U-17. Ви вже грали цю кваліфікацію, де зіграли внічию з Чорногорією, виграли в Естонії та програли Італії?
– Так, ми вже грали цю кваліфікацію по U-17 і не пройшли перший етап, потрапили до Ліги Б. А зараз, щодо 2010 року народження, то у нас буде кваліфікація десь у вересні. Там будуть Англія, Чорногорія та Польща.
– У команді є представники різних клубів. Як ви тут знаходите спільну мову? Чи є проблеми з комунікацією, чи вже встигли перезнайомитися?
– Ні, ми вже встигли перезнайомитися, усе добре. Комунікація налагоджена, усі хлопці хороші, дружимо, усе класно.
– У Барселоні в тебе був тренер Пере Оліве, а хто зараз займається твоєю віковою категорією?
– Давід Санчес.
– Які далі за градацією команди, у якому ти зараз віковому слоті?
– Буває, коли граю за свій вік, а як на чемпіонаті світу — грав за U-18.
– Дуже круто, коли потрапляєш до старших хлопців. Є відчуття, що вони не тільки за віком кращі, а що в них є чому повчитися?
– Звичайно. Старші хлопці мають трішки більше досвіду, швидкості дещо відрізняються — там усе швидше.
– А взагалі заглядає «перша Барселона» на матчі таких юнацьких складів? Буває таке, що Ганс-Дітер Флік відвідував ігри або якісь зірки першої команди?
– Бувають, але здебільшого на іграх U-19, коли ті грають у Юнацькій лізі чемпіонів, або на матчах Барси-Б — це друга команда.
«Підіймаюся о 6:30, тренуюся ввечері – паралельно навчаюся»
– Тебе здивували легкістю фізичного навантаження в Барселоні. Це і зараз так, чи вже десь підтягнулися в плані «фізики» і менше працюєте з м’ячами?
– З м’ячами ми працюємо так само багато, а фізично — вже трішки підтягнули. Я вже звик, але навантаження є.
– Як виглядає твій звичайний день? О котрій годині ти встаєш? Як навчаєшся? Скільки тренувань на день?
– Встаю о 6:30 ранку. Снідаю, їду до академії, там сідаю на автобус, і ми їдемо в школу. Навчаємося з 8:00 до 13:30. Потім повертаємося автобусом в академію. Йду додому, обідаю, відпочиваю, роблю уроки. Десь о п’ятій годині знову вирушаю до академії. Там із 18:00 до 19:00 — зал, а з 19:00 до 20:30 або 20:40 — тренування на полі. Потім переодягаюся, приймаю душ і знову трамваєм їду додому. Вечеряю і лягаю спати.
– А як з українським дипломом?
– Так, в українській школі теж буду здавати іспити в кінці навчального року.
– Тобто в тебе буде два дипломи: один про освіту іспанською мовою, другий — українською.
– Так, саме так.
– Молодець, дуже круто. А як ти проводиш вільний час, чим захоплюєшся, коли випадає така можливість?
– Вільний час… У нас ігри зазвичай у суботу, тож у неділю вільний день. Можу з батьками кудись сходити погуляти, поїсти або пройтися магазинами. А так — люблю пограти в PlayStation.
– Скільки матчів на тиждень у тебе випадає у звичайному ритмі?
– Якщо брати звичайний ритм, то один матч.
– Давай уявимо, що ти маєш можливість взяти будь-якого українського футболіста в Барселону. Кого б обрав?
– Будь-кого, хто зараз грає? Нехай буде Судаков.
– Дуже приємно. А якщо ти зміцнієш у Барселоні, гратимеш за неї, і у збірній України все виходитиме — чого б ти хотів досягти? Які твої цілі у футболі?
– Виграти Лігу чемпіонів, звичайно.
– Коли приїдеш у Чернівці з Кубком чемпіонів, із задоволенням показуватимеш землякам?
– Звичайно, дуже хотів би.
– На сьогодні те, що ти бачиш у Барселоні, схоже на те, чого тебе вчили в Шахтарі?
– Ну, так, схоже.
– Уявімо собі: якби ти в Лізі чемпіонів вийшов за Барселону проти Шахтаря і забив їм м’яч, ти б святкував?
– Ні.
– А якби ти вийшов проти збірної Іспанії за збірну України? Які відчуття і що б говорив одноклубникам із Барси?
– Навіть не знаю, чесно. Не думав про таке. Та нічого особливого — просто грали б у футбол.
– Попереду у вас матчі проти Польщі та Норвегії. Загалом цей Турнір розвитку УЄФА скоро закінчиться. Які цілі перед вами ставить тренерський штаб на чолі із Самборським? Наскільки цікаво те, що ти бачиш зараз у збірній?
– Які плани? Перемогти в турнірі, обіграти всіх суперників, які є. Показати гарну гру — та й усе.
Читайте также: Де Зараз Єрмак: подробный обзор жизни и карьеры