Психологія – прикладна наука, а не теоретична казочка. В футболі вона відіграє ключову роль і для мотивації, і навіть для фізики. На прикладі головного центрфорварда України можна побачити, як несправедливо з Артемом Довбиком обійшлися в Ромі й чому ключ до його успіху – в зовсім іншому позиціонуванні та людському ставленні до нашого футболіста.
Читайте также: НБА. Плей-оф. Нью-Йорк розгромив у четвертому матчі Клівленд та оформив вихід у фінал
Артем Довбик переходив у Рому в якості найкращого бомбардира чемпіонату Іспанії. Фани в Італії чекали банкету – якщо в Жироні він забив 24 м’ячі за сезон, то вже в Ромі з крутішим оточенням і вищими завданнями буде взагалі “банкет”.
Читайте також: Шева схвалює! «У Мілані зраділи, коли я отримав виклик у збірну України»: Богдан Бегметюк – про те, як вибирав між Інтером і Юве
І дебютний сезон Артема був не таким уже й поганим: 17 голів загалом, із них 12 – у Серії А. Проте знаєте, що з ним зробила столиця Італії, публіка значного клубу? Вона знецінила досягнення Довбика й підставила під сумнів його попередній успіх.
- Ось тут у психології працює знецінення як захисний механізм та ефект контрасту.
Чому 17 голів для дебютанта Серії А — це об’єктивно круто, але Рим незадоволений? У психології є поняття “знецінення”. Коли очікування не збігаються з реальністю, навіть просто хороша, якісна робота викликає когнітивний дисонанс. Щоб впоратися з розчаруванням, натовпу легше знецінити досягнення гравця, ніж визнати свої очікування неадекватними. Крім того, працює ефект контрасту: Артема постійно порівнюють не з його власним прогресом, а зі спадщиною Тотті, Батістути чи ідеалізованим образом “рятівника”.
Є ще такий термін – “Об’єктивація успіху”.
Фанати сприймають Довбика не як особистість, а як функцію з генерації голів. Коли функція дає збій, виникає агресія, бо порушується їхня ілюзія контролю над результатом.
У клубі меншого масштабу Артем зіткнувся б і з меншим тиском. Відповідно, його 17 голів вважали б показником екстра-класу. Рома ж, придбавши форварда, чекала безумовної та швидкої адаптації. Робити ж для цього команду “під Артема” також була не готова, бо поруч світять масштабні зірки тих же Дібали, Суле та інших досить сильних гравців.
- Цей стан називається Ефект якоря та Когнітивне викривлення ідеалізації.
Фанати “Роми” отримали свій “якір” — цифру 24 (голи в Ла Лізі). Психологія натовпу працює так: мозок фіксується на цьому якорі і вибудовує від нього нереалістичну прогресію. “Якщо в скромній Жироні 24, то в Ромі з Дібалою буде 30+”. Ніхто не враховує зміну контексту, ліги, тактики. Довбик став заручником власного тріумфу, бо публіка вже “намалювала” собі ідеального кіборга-забивалу, і будь-який результат, нижчий за цей якір, мозок вболівальника сприймає як провал.
Артем для фанатів — «ігровий автомат». Якщо він не видає джекпот щонеділі, його хочеться зламати або замінити
Можливо, десь в іншому місці Довбик отримав би шанс на спокійніше влиття в склад, але ж це Рома! Спершу їх надихнув ситуативними успіхами Раньєрі, потім Гасперіні прийшов із флером дива Аталанти. Виникли месіанські очікування, не виправдані реальним станом колективу.
Гасперіні ніколи не славився терплячістю та толерантністю в роботі з кадрами, в яких виникали проблеми. Навіть зі своїми лідерами типу Гомеса чи Ілічіча він прощався швидше, ніж інвестував у перезавантаження стосунків з ними чи спробу витягти їх із їхніх проблем.
- Це – класична відсутність психологічної безпеки
У команді, де лідер (тренер) публічно критикує та не дає права на помилку, креативність та ефективність гравця падають, бо мозок зайнятий виживанням, а не грою.
Про Довбика Гасперіні заговорив майже відразу, і основна претензія лилася – Артем не дає те, що треба, Артему треба старатися більше, Артему треба працювати над собою. В жодному попередньому клубі цих слів не звучало, тому що Довбик – це якраз синонім працьовитості та самовдосконалення. Отже, до зовнішнього тиску – фанів і преси – додався внутрішній. Головний тренер, начальник за ієрархією, почав створювати нервову напругу. Гасперіні використовує “Зовнішню негативну мотивацію”, яка для людей з високим внутрішнім локусом контролю (як його провідні гравці) часто є деструктивною, бо вони й так надмірно самокритичні. А Колективний транс вболівальників змушує вірити, що ось – із кожною відставкою, із кожним трансфером ми скинули з себе баланс і далі буде краще. І так рік за роком, рік за роком.
- “Месіанські очікування” від приходу Гасперіні та Раньєрі наростилася месіанським комплексом і перенесенням
Клуб, що перебуває в турбулентності, несвідомо шукає “батька-рятівника”. Фанати переносять свої надії на фігури тренерів-дивотворців. У такій системі координат гравці стають просто інструментами. Якщо “месія” Гасперіні не дає результату миттєво, натовп вирішує, що проблема в інструментах (гравцях), а не в системі.
Читайте также: Вольфсбург в екстра-таймах матчу-відповіді програв Падерборну і вилетів з Бундесліги після 29-ти проведених у ній сезонів
Читайте також: Довбик — свідчення проблем, перш за все, самого «перспективного проєкту»
Є одна річ, у яку футболісти вірять по-язичницьки: тобто без цих наших теоретик. Якщо футболіст під тиском, якщо в нього не вірять, ідуть травми. Хочете вірте – хочете ні, це приклад Артема Довбика.
У Жироні, де в нього була особиста хімія з головним тренером Мічелом, одноклубниками на чолі з Циганковим і самим містом, він пропустив всього дві (!) гри за весь час!
У Ромі, де грає лише другий сезон, за плануванням відновлення він пропустить 20! Спеціалізовані ресурси називають різні види травм і хвороб – від нинішньої травми підколінного сухожилля до лихоманки.
Футболісти скажуть – “непруха”, “зурочення”, “хтось поворожив”. Ми скажемо – загальний негативний психологічний фон згубно впливає на ентузіазм, самосприйняття, віру в себе, оптимізм. А слідом за цим іде і наслідок негативного форму – додатковий травматизм.
Все це – схоже на токсичне оточення та важкий тиск надмірних очікувань і вимог. І нема сумніву – за своїм рівнем Довбик заслужив грати в такій лізі, як Серія А чи Ла-Ліга, але саме грати, а не почуватися не в своїй тарілці.
- Травми (2 матчі, пропущені в Жироні, проти 20 пропущених ігор у Ромі). Тут уже працює психосоматика, дистрес та алостатичне навантаження (allostatic load).
Футболісти називають це “зуроченням”, а наука — алостатичним навантаженням. Коли людина перебуває під постійним тиском (чуже середовище, пресинг медіа, невдоволений тренер), її організм живе в режимі “бий або тікай”. Рівень кортизолу (гормону стресу) стабільно високий. Що робить кортизол? Він пригнічує імунну систему (звідси лихоманки та інфекції) і тримає м’язи у постійному мікротонусі. Перенапружений, “затиснутий” від стресу м’яз рветься набагато швидше. Травма підколінного сухожилля — це класичний наслідок перенапруження, як фізичного, так і нервового. Тіло Артема буквально реагує на токсичну атмосферу.
Читайте також: Конкурент Довбика своєчасно звалив з Роми: зараз він крутіший за Осімхена й Ікарді. Приклад для Артема!
Паралельно з відновленням і видужанням Артем Довбик почне повернення себе на поле. Він працьовитий, сумлінний, відповідальний. Зрештою, в нього все вийде. Але Ромі, для якої це не єдиний подібний кейс розбитих очікувань і підірваних кар’єр, набагато важливіше навіть ніж Артему, зараз замислитися – а чому так сталося і що треба змінити
- Токсичне оточення, повернення Артема та висновки для Роми мають дати основний висновок: це системна помилка атрибуції керівництва клубу.
Ми звинувачуємо характер людини, коли вона спіткнулася, але звинувачуємо слизьку підлогу, коли спіткнулися самі.
Читайте також: А ми ще дивуємось, що Довбика маринують у Ромі! Цей клуб – зразок «як не потрібно вести бізнес у футболі». Доведено одним фактом
Фани Роми звинувачують слабкі показники та травматизм Довбика, ігноруючи “слизьку підлогу” в середині клубу. Римський клуб робить класичну помилку: вони звинувачують особистість, його адаптацію, його травми, ігноруючи силу ситуації навколишньої – токсичний тиск, відсутність підтримки, тренерська чехарда. Центрфорвард команди — це людина з високим внутрішнім локусом контролю. Довбик – відповідальний гравець, він свою роботу зробить і на поле повернеться. Але поки “Рома” не змінить своє організаційне середовище і не навчиться екологічно працювати з талантами, вони й далі перемелюватимуть зірок у м’ясорубці своїх ілюзій.
Читайте также: Красюк: Усику потрібно зупинитися, краще піти на годину раніше, ніж на дві хвилини пізніше
Ігор Дашков