ФК Миколаїв: делегація в Будинку футболу, думки про підвищення в класі та бомбезний формат

Захисник Андрій Гурський свого часу вважався одним із найперспективніших в Україні: був лідером і капітаном Карпат, які виграли першість дублерів, дебютував у першій клубній команді й пограв за такі клуби, як Прикарпаття, Оболонь, ФК Севастополь, Рух, Полісся і багато інших. Але ось уже дев’ятий рік, після УПЛ, Першої ліги та закордонних виступів, екс-гравець молодіжної збірної України виступає серед аматорів.

Читайте также: Олександрія виявляє інтерес до захисника СК Полтава Кононова

Читайте також: ФК Рокита: лідерство в дебютному сезоні, Ярмаш, Сапай і нові імена, трофейний успіх на Полтавщині

Причому в своєму нинішньому клубі 37-річний центрбек цього сезону отримав можливість розпочати тренерську роботу – він очолив ФК Миколаїв, який виступає в Прем’єр-лізі Львівщини та чемпіонаті України серед аматорів.

Як єдиний на сьогодні повноправний граючий головний тренер чемпіонату України з футболу, Андрій Петрович в інтерв’ю для сайту Sport Arena та Асоціації аматорського футболу розповів про таке:

• про збори та участь у традиційному зимовому турнірі;
• про зміни в складі, в тому числі вимушені й болючі втрати;
• про медіа-футбол і Хомченовського з Рибалкою на Львівщині;
• та свій дебют у новій якості в футболі.

«ФК Миколаїв потребує підсилення у всіх лініях, втратили чотирьох півзахисників»

– Давайте почнемо з поточного моменту. В якому ключі проходять збори ФК Миколаїв?

– ФК Миколаїв уже зібрався, працює приблизно два тижні. Ми вже встигли стартувати на традиційному турнірі — Меморіалі Ернеста Юста у Львові (виграли в ФК Стрілків із рахунком 3:1, забивали Богдан Клим, Володимир Заваляк і Олег Криницький).

Команда тренується в триразовому режимі, умови для роботи хороші, зважаючи на погодні умови й мінусову температуру. Відвідуваність максимальна, всі в повному складі готуються до відновлення сезону.

– Чи є ті, хто пішов або прийшов порівняно з 2025 роком?

– Станом на сьогодні ми завершили співпрацю з чотирма футболістами — півзахисниками Ростиславом Кривулею та Андрієм Піяйком. Андрій після серйозної травми так і не зміг повноцінно відновитися, йому зараз дуже складно це зробити. Ростислав захотів змінити команду, щось поміняти для себе особисто. Тому на сьогодні маємо таку ситуацію.

Для нас серйозна втрата – півзахисники Олег Курбанов (виїхав за кордон) та Олег Білик, на якого ми розраховували (вирішив виступати за іншу команду).

З потенційних новачків — переглядаємо кількох гравців, але поки що конкретних домовленостей щодо подальшої співпраці немає.

– Відповідно, напевно, найбільший акцент буде саме на посиленні півзахисту. Які ще лінії хочете підсилити?

– Загалом ФК Миколаїв потребує підсилення у всіх лініях. Минулий сезон показав, що нам не вистачило лави запасних для ротації наприкінці сезону. Граючи на два фронти — в чемпіонаті України серед аматорів і в чемпіонаті області, — наприкінці року далися взнаки травми, дискваліфікації й, відверто кажучи, брак глибини складу.

Ми шукаємо якісних футболістів у кожну лінію — і для конкуренції, і для ротації, і загалом для підсилення команди.

– Ваша команда ще більш вразлива порівняно з іншими через те, що провідні футболісти — вікові. Чи є серед молодших хтось, хто вам сподобався, імпонував своїм розвитком і потроху почав брати на себе лідерство?

– Є місцеві футболісти, які заслуговують на увагу, але на сьогодні їхнього рівня поки недостатньо, щоб бути лідерами команди. Ми поступово їх інтегруємо, даємо можливість проявити себе. Загалом виглядає непогано.

Цього року ми шукаємо хороших спаринг-партнерів, щоб саме в таких матчах вони могли себе показати. Далі будемо дивитися, як вони прогресуватимуть, і від цього вже відштовхуватимемося.

– Можна помітити, що є певна ротація між вашим фармклубом Миколаєвом-2 (Стільсько) і першою командою. Чи буде продовжена ця практика співпраці, чи з’являтимуться інші гравці, які гартувалися в нижчих лігах обласного футболу?

– Щодо продовження співпраці — не знаю. Це питання до президента клубу. На рівні президентів ідуть розмови про подальшу співпрацю.

Чи буде вона продовжена, чи завершена — наразі нічого конкретного сказати не можу.

«Ми б раді були таким гравцям, як Хомченовський чи Рибалка, але передусім має бути бажання самих футболістів грати за ФК Миколаїв»

– У вас загалом не так багато новачків, але один із них — досвідчений Микола Богданов. Чи добре він увійшов у колектив, чи задоволені його появою?

– Такий гравець, як півзахисник Богданов, точно впишеться в будь-яку команду. Це досвідчений футболіст, який розуміє гру й вимоги. Він дуже дисциплінований, має риси професіонала — як у підготовці до тренувань, так і після них. Богдановим неможливо бути незадоволеним.

– Зараз існують дві паралельні реальності: класичний футбол — результат і офіційні змагання — і медіафутбол. На Львівщині саме в розважальному спорті з’являються футболісти масштабу Хомченовського, Рибалки, і всі вони задіяні саме в медіафутболі. Чи є можливість якось поєднати ці процеси й залучити таких зіркових ветеранів до вашого клубу? Чи, можливо, немає бажання?

– Передусім має бути бажання самих зіркових футболістів грати в Миколаєві. Ми завжди раді таким гравцям, яких ви назвали. Для будь-якої команди це було б підсилення.

Інтеграція або співпраця з таким напрямом, як медіафутбол, зараз вітається — він у стадії стрімкого розвитку. Ми бачимо, що медіафутбол привертає до себе дуже багато уваги.

Тому, щоб бути в тренді, щоб іти в ногу з розвитком, чому ні?

«Я телефонував трьом-чотирьом потенційним тренерам, але керівництво ФК Миколаїв, президент, зупинилися на нас»

– Досить приємно бачити цю передачу поколінь, коли після відходу головного тренера Шумського клуб не став шукати когось зі сторони, а довірився двом найбільш авторитетним футболістам – захисникам Гурському та Ковалю. Але зізнайтеся: чого тут більше для клубу — придбання молодих тренерів чи втрата лідерів на полі? Адже тепер не завжди ви обидва, як уже тренери, виходите в стартовому складі.

– За останні пів року ми з Григорієм Ковалем отримали колосальний досвід. Працювати й одночасно бути і на полі, і збоку — звісно, важко. Але я радий і дуже вдячний за довіру керівництва.

Відверто скажу: особисто я телефонував трьом-чотирьом потенційним тренерам з нашої області. Але рішенням керівництва, президента, зупинилися на нас.

Так, це вплинуло на гру, і, мені здається, суттєво. Було дуже складно. Але якщо дивитися наперед і відповідати на ваше запитання, я вважаю, що результат на полі роблять гравці. Тому надалі потрібно дивитися саме в цьому напрямку.

Звісно, було хвилювання, насамперед — відповідальність за результат. Люди вкладають багато і коштів, і часу, і після минулого року хотілося як мінімум бути поруч із тими результатами, які були. Але, на жаль, нам цього досягти не вдалося.

Влітку було складно щось змінити, адже команда вже була «на ходу», і перебудувати гру чи підготовку було практично неможливо. Ми зробили максимум, щоб мати результат, але, як я вже казав раніше, нам не вистачило глибини складу, щоб витримати дистанцію наприкінці сезону.

У чемпіонаті України серед аматорів ми непогано провели кінцівку року, а от у чемпіонаті області, на жаль, поступилися в усіх принципових матчах, через що опинилися на п’ятому місці. І логічним підсумком цього виснаження став виліт із Кубка області на ранній стадії.

– Ну, з іншого боку, це цілком зрозуміло.

– Але це був досвід, це було цікаво. І для гравців, які залишилися в команді, це теж урок. Я сподіваюся, вони це зрозуміли, і цього року будуть зміни.

– Але ж якщо подивитися на інших лідерів чемпіонату — не лише вашої групи, а й сусідньої, — то майже в усіх по два-три склади на основу. А у Тростянця, у Миколаєва зазвичай 14–15 гравців основи, наскільки я розумію.

– Так, нам не вистачає гравців. Ми над цим працюємо, постійно ведемо селекцію, пошук не зупиняється. Пропонують варіанти, ми їх аналізуємо.

У Львівській області з цим непросто — не знаю, чому. Гравці не хочуть щось змінювати. Пішли розмови про підвищення класу Миколаєва, і водночас деякі футболісти, навпаки, відмовляються від статусу професіоналів, не хочуть грати в професійному футболі, вважають, що нинішня ситуація їх повністю влаштовує.

Хтось, навпаки, зацікавиться, хтось хоче. Але тут потрібен серйозний аналіз — чи готові вони, чи мають достатню футбольну базу, щоб витримати навантаження. Насамперед ми звертаємо увагу на бажання гравця. А далі, думаю, ми вже допоможемо.

«ФК Миколаїв уже побував у Будинку футболу з приводу Другої ліги»

– А чи є у клубу входження в атестацію під Другу лігу?

– Ну так, звісно. Наші керівники побували в Будинку футболу. Якщо не помиляюся, наприкінці року чи вже на початку цього року вони їздили до Києва, де отримали побажання й певні вказівки від федерації з нашого боку.

Усе це робиться для того, щоб — і юридично, і технічно — футбольний клуб Миколаєва мав можливість уже наступного року брати участь в іграх Другої ліги. Але є й інші моменти, бо це вже зовсім інший процес, над яким ми також працюємо.

Скажімо так, як зараз Львівська область улітку переходить на новий формат — осінь–весна. Якщо раніше чемпіонат реально проходив з весни до осені, то тепер навпаки. І цей короткий чемпіонат буде для нас не менш важливим — і для формування команди в майбутньому, і для підготовки до можливого переходу в професійний статус, і, звісно, для створення боєздатного колективу, який здатен виконувати завдання й давати результат. А результат — це найголовніше у футболі. Як для мене, так і для нашого тренерського штабу та всіх, хто працює й вкладає кошти у футбольний клуб Миколаїв.

– Кожен може обіграти кожного, багато сенсацій, багато несподіваних результатів. Як ви живете у цій жорсткій конкурентній боротьбі?

– Реакція гравців на сильного суперника, на такі матчі, значно краща, ніж на ігри з новачками. Можливо, це з чимось пов’язано, але в психологічному стані й у налаштуванні на гру ми бачимо, що футболістам цікавіше грати саме з такими командами, які вже мають ім’я на аматорському рівні. І саме в таких матчах ми можемо прогресувати.

Особисто я радий мати можливість брати участь у такому чемпіонаті.

– Загалом в аматорських змаганнях раніше були досить усталені команди. Усі знали, наприклад, стандарти від Коваля, десь воротарі далеко кидають м’яч за центр поля, десь є реактивні футболісти з шаленою швидкістю. Усі ці фішки були відомі.

А зараз багато новачків. Хто кинувся вам в очі — як серед футболістів, так і серед суперників? Що сподобалося, що для себе підгледіли?

Читайте также: Шевченко: Сьогодні виповнюється два роки, як я очолюю УАФ. Відчуваю, що знаходжусь на своєму місці

– Якщо раніше таких можливостей не було, скажімо, років десять тому, то зараз — за наявності відеозйомки й можливості перегляду матчів — можна детально розібрати суперника. Можна оцінити його за дві-три повноцінні гри. Ми, в принципі, так і робимо: аналізуємо й доносимо до наших гравців, хто чим вирізняється — хтось швидкісними якостями, хтось інтелектом, хтось фізикою.

Загалом так ми й працюємо, так готуємося до суперника. Тому чимось одразу здивувати складно. Якщо правильно й відповідально виконувати установку, можна протидіяти будь-кому.

Але загалом мені дуже сподобалася команда Агрон — організована, агресивна, з власним почерком. Так само і Дністер (Заліщики): ще за попередніх тренерів — Олега Шелаєва та Руслана Костишина — команда мала свій стиль. А тепер, із приходом Олега Краснопірова, вона знову почала грати по-іншому. Такі зміни для нас лише цікавіші. Я б не став когось особливо виокремлювати.

Загалом у кожній команді є хороші футболісти: хтось із хорошого дубля, хтось із Першої ліги. Якісних гравців у чемпіонаті аматорів достатньо.

«Новий формат Кубка України — справді бомбезний»

– Активно ходили чутки про повернення Віталія Шумського в чемпіонат України серед аматорів, і навіть про те, що один із ваших суперників користувався його консультаціями. Що ви про це чули і чи була принциповість у матчі проти цього суперника?

– Інформацію про участь Віталія Івановича в роботі футбольного клубу Колос (Полонне) ми дізналися буквально перед грою. Прямих контактів із ним ніхто не мав — ми лише здогадувалися. Але вже безпосередньо на стадіоні побачили його, побачили тренерський штаб, і стало зрозуміло, що це правда.

Звісно, хлопці не хотіли програвати команді, яку тренує колишній тренер. У тій грі було багато й вилучень, і жовтих карток, і фолів. Градус матчу був дуже високий. Але я дуже радий, що в цій грі ми здобули перемогу й зіграли, в першу чергу, за рахунок налаштованості.

Чи був би там Шумський, чи не був би — ми все одно виходили грати тільки на перемогу, а не думати про продовження боротьби за вихід із плей-оф після зимової паузи.

– Футбольний клуб Миколаїв свого часу задав тренд серед аматорських команд участю в Кубку України серед професіоналів. Було багато епічних матчів, проходили суперників із гучними іменами. А цього сезону ви не стартували, тоді як багато клубів, які вперше вийшли на всеукраїнський рівень, грали. Не було прикро, дивлячись успіхи інших команд?

– Чесно кажучи, так. Ми дивилися на це все й хотіли брати участь у новому форматі. Для мене й для нас новий формат, який прийняла Українська асоціація футболу, — він справді бомбезний. Він дає можливість проявити себе всім командам.

Як показали попередні матчі за участю Миколаєва, аматори можуть проходити дуже далеко. І повірте, для людей це набагато цікавіше. Коли команда з села може дати серйозний бій, незалежно від того, є там зіркові футболісти чи ні, командам Першої ліги або навіть Прем’єр-ліги, де, без сумніву, рівень гравців вищий.

Але у футболі не все однозначно. Не завжди номінальні лідери перемагають. А коли виграє команда з нижчих ліг чи аматорів — це тільки популяризує футбол і робить його цікавішим.

Шкода, звісно, що цього разу не брали участі. Але цього року постараємося зробити максимум, щоб знову повернутися в той класний період, у якому себе вже показував Миколаїв, і знову заявити про себе на українському рівні.

«Я як тренер і як гравець — ніколи не заперечував тренеру»

– Тоді запитання про вас. Ви працювали з дуже різними фахівцями. Кого тепер, уже як молодий тренер, згадуєте з несподіваного боку? Кого, скажімо так, через роки зрозуміли, вже працюючи в цій професії?

– Будучи гравцем, я завжди говорив: у мене і син грає у футбол, і я багато спілкуюся з молодими футболістами, з якими зараз працюю. Тому я як тренер і як гравець — ніколи не заперечував тренеру. Я завжди йому довіряв, ніколи не переосмислював його рішень. Якщо тренер казав: так робити, так грати — значить, так і треба грати.

Загалом я дуже радий, що за свою не дуже велику ігрову кар’єру, я не був якимось надуспішним гравцем, але все ж мав можливість попрацювати з багатьма класними тренерами — і на професійному рівні, і навіть на тому ж аматорському. Якщо брати аматорський рівень — і Віталій Пономарьов і його помічник Іван Шуга, і Василь Малик, і Віталій Шумський і його помічник Василь Каюк, то в кожного, скажімо так, є що взяти. В кожного, і в їхніх асистентів теж є чому повчитися.

І вже ближче до завершення ігрової кар’єри я почав більше придивлятися до тренерської роботи: як працюють, на що звертають увагу, на чому роблять акцент, бо я вважаю, що саме це може давати результат. І точно кожен із них розумів, що робить, і кожен робив усе для того, щоб здобути результат.

Якщо брати загалом ігрову кар’єру, то я працював із дуже сильними фахівцями. Мені було приємно працювати під їхнім керівництвом, і багато з того, що вони використовували, я й сьогодні десь застосовую. Виходячи з досвіду, я розумію, що ці методи працюють — і працюють добре.

– ФК Миколаїв раніше не вважався тактично гнучкою командою, але цього сезону, здається, ви спробували дві-три різні схеми. Це від хорошого життя чи не дуже?

– Я вважаю, що команда має бути гнучкою. Як би там не було, футбол зараз різний: суперники різні — хтось закривається, хтось пресингує високо, хтось хоче комбінувати. Тому, звісно, в першу чергу ми виходимо з власних можливостей і з нашої гри.

Але однозначно ми повинні дивитися, як діє суперник. Щоб було легше всім нам і для загального розвитку кожного футболіста, я вважаю, що гравці мають уміти й знати, як мінімум, дві схеми. 4-4-2 і 4-3-3 — це чудові схеми.

Зараз дуже популярна 3-5-2, але, на мою думку, її варто пробувати з футболістами, які мають високий рівень ігрового мислення, тактичних здібностей, техніки й, тим більше, фізичної готовності. Для Миколаєва я не бачу проблем у тому, щоб команда розуміла гру в 4-3-3 чи 4-4-2.

– Але ж погодьтеся, що в аматорському футболі, особливо в західній групі, досі багато цього вертикального, прямолінійного футболу, коли півзахисники тільки крутять головами й спостерігають за м’ячем, який літає від штрафного до штрафного.

– Не сказав би. Якщо брати верхню частину таблиці, якщо брати верхню четвірку — то ні. Нижню — можливо, так.

А от у верхніх командах мені сподобалося, як вони виходять з оборони, як починають атаки, як комбінують у третій зоні. Тому я з вами так категорично не погоджуся — ні.

Але певні моменти, звісно, є. Є відчуття, що десь команди більше притискаються до своїх воріт, більше грають від оборони. Таке присутнє, але не у всіх.

«Бувало, що дзвонили нам, бо думали, що наш Миколаїв — це ближче до південних регіонів»

– Миколаїв — велике місто у Львівській області, але вам, напевно, не уникнути плутанини з вашими тезками з Миколаївської області. Уже були якісь курйози? Можливо, хтось поїхав у той Миколаїв замість львівського?

– Було. Курйози були, скажімо так, у вигляді дзвінків від гравців, які думали, що Миколаїв — це ближче до південних регіонів. Телефонували з міст, наближених до того Миколаєва. Але в розмові я розумів, що вони просто не туди подзвонили, і пояснював, що ми у Львівській області. Вони такі: «О, вибачте, вибачте».

Такі моменти були, так.

– Миколаїв має великі футбольні традиції. Тут була команда Другої ліги Цементник Хорда. А як зараз місто? Чи є бажання розвивати футбол, чи все тримається лише на групі акціонерів, які утримують клуб?

– Бажання розвивати футбол є. Уже не просто делегація їздила до Києва в Будинок футболу для консультацій — робляться конкретні кроки, щоб юридично й технічно відповідати статусу Другої ліги. Бажання є і від людей, і, я думаю, від уболівальників.

Навіть по іграх Кубка України було видно: ми десь були слабші за класом, але в кінцівках матчів показували хороший результат. Я думаю, як і всюди, так і в Миколаєві, уболівальник хоче перемог, хоче максимуму, хоче емоцій. І позитивних емоцій їм, здається, хочеться ще більше.

Я вважаю, що Миколаїв рухається в правильному напрямку — щоб були задоволені і вболівальники, і люди, які вкладають кошти, і акціонери, і всі загалом. Щоб клуб ріс.

Ще раз скажу: реакція гравців і загальна мотивація на матчі серед аматорів була дуже високою. А в чемпіонаті області з часом воно, скажімо так, приїлося. Тому я сподіваюся, що вже з літа, якщо все складеться так, як потрібно, Миколаїв підвищиться в класі й надалі клуб буде тільки розвиватися.

– І щодо особливостей аматорської команди. У вас же реально люди поєднують звичайну роботу з футболом. Назвіть найбільш екзотичні професії ваших підопічних і як вдається все це поєднувати?

– Є гравці, які служили в Нацполіції, є ті, хто працює експедиторами, будівельниками, бізнесменами. Напрямки дуже різні. Але хлопці стараються не пропускати тренування.

Нас із Георгієм Ковалем це дуже тішить. Незважаючи на труднощі — снігопади, роботу — люди приходять і віддаються на максимум. Максимально намагаються реалізувати себе в тренувальному процесі й показати свої найкращі якості.

Нас усіх тут об’єднує Миколаїв і любов до футболу. Кожен у повсякденному житті живе своїм життям, займається основною роботою, а після обіду нас усіх об’єднує футбол. І всі намагаються зробити максимум, щоб отримати від нього ті емоції, які сьогодні нам так потрібні.

– Що сказали б шанувальникам вашого клубу?

– У першу чергу я хотів би від футбольного клубу Миколаїв подякувати всім нашим Збройним силам. Адже серед наших гравців є багато батьків, родичів, друзів, які захищають наше життя і здоров’я, захищають можливість займатися футболом.

Хочу всім подякувати й побажати швидкого завершення війни, міцного здоров’я, твердої віри в краще майбутнє. Ми віримо в них і молимося за них. Щодня намагаємося допомагати — донатами, волонтерством. У нас дуже багато людей, залучених до цього.

Тому від нас — велика подяка і шана. До зустрічі в мирний час. Ми обов’язково їх дочекаємося й проведемо разом багато часу.
І запрошуємо всіх на футбольні матчі футбольного клубу Миколаїв, де ми постараємося їх порадувати.

ФК Миколаїв (Львівська обл.)

• Рік заснування: 2006
• Кольори клубу: біло-сині
• Стадіон: «Міський», м. Миколаїв (вміщує до 3 500 глядачів)
• Керівництво та тренерський штаб
  Президент: Оприск Микола Петрович
  Віце-президенти: Гладкий Андрій Дмитрович, Каньовський Мартин Ростиславович
  Генеральний директор: Демко Тарас Миколайович
  Головний тренер: Гурський Андрій Петрович
  Тренер: Коваль Григорій Володимирович
  Адміністратор: Микитин Володимир Миколайович
  Лікар: Богун Андрій Володимирович

• Досягнення

Чемпіон Львівської області 2017 та 2024 років, срібний призер – 2019, 2020, 2021 та 2023 років, бронзовий призер – 2018 року.
Володар Кубка Львівської області 2019, 2020 та 2023 років, фіналіст – 2017, 2018, 2021 та 2024 років.
Володар Суперкубка Львівської області 2017 року.
Переможець Меморіалу Ернеста Юста 2021 року, фіналіст – 2018, 2020 років

ФК Миколаїв в інтернеті:

• Facebook
• Instagram

Статистика виступів клубу в ААФУ:

* – продовжують брати участь у турнірі