Ефект Босмана по-українськи: Кінець «золотої клітки» чи занепад УПЛ?

Донедавна український футболіст умовного «середнього класу» був заручником свого громадянства. В будь-якому чемпіонаті країн ЄС на нього дивилися крізь призму ліміту: «Чи вартий він того, щоб зайняти дефіцитне місце бразильця чи африканця?». Тепер цей бар’єр зникає – першими УАФ домовиться про зняття ліміту з Ла-Лігою, Ередивізі, Бундеслігою та Лігою 1, і надалі ця юридична зміна має відкрити перед українськими футболістами двері в інших чемпіонатах країн ЄС.

Читайте также: Ія Андрущак офіційно очолила жіночу збірну України з футболу

Читайте також: Шевченко: Наша команда зібрала юридичні аргументи та доказову базу, щоб виправити квоти, що застосовуються в Європі, до українських футболістів-легіонерів

Але які наслідки цей «зелений коридор» матиме для внутрішнього чемпіонату? Чи не виявиться, що при існуючих проблемах країни, в якій іде війна, не вистачить футболістів на УПЛ, турнір U21/23, Лігу майбутнього та всі інші дивізіони вітчизняного клубного футболу? За впливом на подальший розвиток це в наших широтах може бути еквівалентно «ефекту справи Босмана» на початку 90-х.

Читайте також: Ігор Кривенко – про інформацію Андрія Шевченка щодо українських легіонерів: «Ми тепер не з балканцями будемо конкурувати…»

У спеціальній статті сайту Sport Arena наводимо очевидні плюси й мінуси для вітчизняного футболу.

Плюси: Еволюція через експорт

1. Ліквідація «Зіркового націнку» та ринкова справедливість

Раніше розцінки на зарплати та підйомні українців всередині нашого чемпіонату були роздутими через ліміт в УПЛ. Тепер з’являється реальний ринок. Гравець, який раніше не коштував нічого (бо не мав попиту за кордоном через статус легіонера, а у внутрішній лізі доля переходів на правах вільного агента доходила до 90%), тепер отримає цінник у 300-500 тисяч євро як мінімум. Причому, якщо умовні Верес, Рух або Зоря зможуть саме продавати гравців за кордон, то вони реально будуть отримувати хай і невеликі, але реальні валютні надходження.

Читайте також: Гранди розбираються з орендованими, Кривбас та Епіцентр представили новачків. Усі трансфери зимового антракту УПЛ 2025/26

А з цим з’явиться аж ціла низка переваг для клубів середньої ланки, у яких, тим не менш, є якісні гравці та навіть збірники (Полісся, Зоря, Рух із Карпатами). Окрім того, що це шанс вибудувати модель «купив-розвинув-продав», яка є єдиним життєздатним шляхом у сучасному футболі, це ще й буде можливість за рахунок великих валютних оборотів і виплачених податків претендувати на бронювання.

Читайте також: Максимов: Подобається, коли команди можуть собі дозволити купувати гравців, за тренерську кар’єру я лише раз купував футболіста за 50 000 доларів

1. Вихід із «Золотої клітки»

Ми пам’ятаємо часи, коли гравці сиділи на 5-річних контрактах у грандах, отримуючи величезні зарплати, але деградуючи на лавці, бо їх не могли продати в Європу за адекватні гроші. Тепер агент може прийти до президента клубу з пропозицією від умовного Майнца чи Монпельє, де гравця беруть як свого. І клуб змушений буде всерйоз розглядати будь-яку конкретну пропозицію, тому що в іншому випадку футболіст досидить контракт і справді піде собі грати в середняк Ла-Ліги чи Ере.

Це стимулює рух крові в системі. Футболісти матимуть більший вибір, клуби матимуть більше шансів на капіталізацію своїх вкладень, а не просто освоєння бюджету та витрати.

1. Якісна збірна України

Для Сергія Реброва (або його наступників) це джекпот. Замість умовно 15 гравців, які варяться в соку УПЛ, він отримає 10 гравців, які щотижня грають проти Мбаппе чи Кейна, хай і за клуби попростіше. Навіть якщо це будуть клуби-середняки Бундесліги, інтенсивність їхньої гри буде вдвічі вищою за українську.

Читайте также: Сестри Кіченок зазнали поразки у першому колі парного розряду турніру WTA 1000 у Досі

Відповідно, гранди стануть перед серйозним вибором: чи крутити караван оренд чи змусити свій тренерський штаб ретельніше працювати над розвитком хай і проблемного, але футболіста з задатками – тому що навіть з українським паспортом гравець не буде вважатися легіонером у більшості чемпіонатів Європи (в перспективі).

Мінуси: очевидні ризики «сировинного» чемпіонату

1. Кадровий голод УПЛ

Якщо раніше «виїхати» було складно, то тепер почнеться «великий відхід». Ми ризикуємо отримати чемпіонат, де рівень середньої ланки впаде до критичного. Клуби будуть змушені або ставити зовсім юних вихованців, або заповнювати прогалини недорогими іноземцями.

Ситуація виглядає ще серйознішою, якщо врахувати, що від лютого 2022 року і так за кордон виїхали десятки футболістів. У першій хвилі – ті, хто на той момент повномасштабного вторгнення був на зарубіжних зборах і ті, хто був молодшим за 18 років. У другій хвилі – ті, хто до 23 років, з виходом нового закону. Вже зараз в зарубіжних чемпіонатах виступає більше 2000 футболістів із українським паспортом сумарною вартістю в мільйони євро.

Читайте також: Оболонь тренував тренер збірної Англії та його забули на стадіоні. Що? Так-так! Розповідаємо шалену історію

Навіть якщо уявити, що захід в УПЛ більших валютних інвестицій за рахунок продажу футболістів активізує процес повернення українських гравців у віці 17-23 з-за кордону, дефіцит буде відчуватися досить серйозно.

1. Втрата ідентичності та глядацького інтересу

Глядач ходить на імена. Коли кожний другий перспективний хлопець їде в другу Бундеслігу в 19 років, вболівальнику важче ідентифікувати себе з командою. УПЛ може перетворитися на «транзитний хаб», де гравці не затримуються довше ніж на сезон. Це змусить тренерські штаби значно частіше «латати» склади.

А клуб, який регулярно продає своїх лідерів, рано чи пізно обвалюється в єврокубках. Ну, хоча, нам-то куди зараз падати…

1. Психологічна пастка «легкого шляху»

Є ризик, що гравці будуть погоджуватися на будь-які умови в Європі, аби лише виїхати, втрачаючи амбіції вигравати трофеї в Україні. Причому ми говоримо навіть про справді по-спортивному перспективних футболістів, аніж, наприклад, вічно сидіти в запасі вдома під 15-млн бразильцем або ж грати з меншим тиском в умовному Зволле чи Волендамі – це вже серйозний вибір.

Що ж у підсумку: переважує користь чи шкода?

Глобально для українського футболу — це величезний плюс.

Футбол — це бізнес активів. Коли ваш актив (футболіст) стає ліквідним у 5-6 найбільших економіках світу, капіталізація всього вашого ринку зростає.

Так, УПЛ стане слабшою в моменті, але система загалом стане здоровішою. Ми перестанемо бути «закритою екосистемою» і станемо частиною великого загальнофутбольного організму. Більше трансферів — більше грошей у дитячі академії — більше нових талантів. Більше валютних надходжень – більше здорових клубів, які будуть замислюватися: а чому не запросити дійсно майстерного тренера, який не «роботу працює», а розвиває гравців? А чому не інвестувати в академію, якщо можна виростити гравця і потім продати його за вільно конвертовану валюту? А чому не вчитися в Порту, Бенфіки, Ренна і десятків інших клубів, які показують – що футбольний бізнес це реально?