Кінець 50-х – початок 60-х – особливий час в історії українського футболу. Перше чемпіонство Динамо (Київ) в СРСР, участь представника команди у перемозі на чемпіонаті Європи у союзній збірній, поступовий вихід киян на новий рівень домагань. У ті роки Динамо під керівництвом Ошенкова та Соловйова готувало фундамент для успіхів наступного покоління – вже на чолі з Масловим, Севідовим та Лобановським.
Однак історія, яку ми зараз переповімо, проходить повз футбол по дотичній. Хоча й стала додатковим «шоу» для тих, хто відвідав футбольний матч у Києві 30 жовтня 1963 року. Ну що ж, поїхали. Ось як це було і що це було.
«Незвичайне явище природи»
Навіть у скупій на емоції газеті «Правда України» – офіційному друкованому органі центрального комітету компартії УРСР – повідомляли про цю подію. У номері від 1 листопада 1963 року надрукували замітку «Незвичайне явище»:
«У середу кияни були свідками незвичайного явища природи. Вечірнє небо над містом перерізала яскрава смуга, що світилася, незвичайних розмірів і вигляду. Тіло, що залишало за собою цей слід, швидко переміщувалося по небосхилу, а потім, мабуть, почало дробитися – суцільна смуга розпалася на кілька променів, що рухалися майже паралельно, які поступово згасали.
Кореспондент „Правди України» зв’язався вчора з обсерваторією АН УРСР. Ось що сказав директор, член-кореспондент АН УРСР Є. П. Федоров:
– Подібне явище спостерігалося не лише у Києві, а й на його околицях, а також, судячи з повідомлень, що надходять до нас, у Ростові-на-Дону, у Ризі – ці спостереження збігаються і за часом, і за описами характеру явища. Точно сказати, що саме відбувалося в небі, поки що важко. Зараз вчені зіставляють дані, уважно вивчають їх. Припускаємо, що це був великий метеорит, який розпався у верхніх шарах атмосфери.
Таку думку підтверджує і відомий український астроном, доктор фізико-математичних наук, професор С. К. Всесвятський:
– За першими враженнями очевидців можна судити, що ця «процесія» болідів пройшла на висоті приблизно 200-300 км. Явище рідкісне (спостерігалося в 30-х роках), і воно має дуже велике наукове значення. Зараз важливо, щоб відомості вчених були якомога повнішими. Допомогти їм можуть очевидці…»
Того ж дня про «явище» писав «Вечірній Київ»: «30 жовтня ц. р. багато киян були свідками рідкісного явища. У небі з’явився цікавий об’єкт, що рухався із заходу на схід. Об’єкт мав складну будову: летіло червонувате тіло з невеликим хвостом. За ним цією ж траєкторією летіло понад 10 об’єктів, що світилися. У кожного з них був великий хвіст. У середині маси знаходився яскравий згусток зеленуватого кольору, який мав найдовший хвіст. Політ цього надзвичайно цікавого об’єкта проходив на великій висоті. Багато хто з тих, хто спостерігав це явище, звернувся до редакції з проханням пояснити його. Наш кореспондент попросив прокоментувати це явище старшого наукового співробітника АН УРСР В. П. Конопльову.
«Політ невідомого тіла, – сказала вона, – спостерігався у Києві та його околицях. Поки що не можна сказати, яка природа цього явища. Можливо, ми спостерігали політ метеоритного тіла, що розпалося на окремі шматки у верхніх шарах земної атмосфери. Сьогодні стало відомо, що цей об’єкт спостерігався також у Мінську та Ростові-на-Дону…»
«30 жовтня близько 19-ї години вечора працівники Київського судноремонтно-суднобудівного заводу, портовики, команди багатьох суден були свідками дивовижного явища природи: вечірнє небо над Дніпром перерізала величезна смуга, що світилася. Потім вона розділилася на безліч помаранчевих, блакитних, фіолетових, рожевих, жовтих, червоних смужок – ніби веселка розсипалася на кілька рухомих частин. І все це небувале за красою суцвіття швидко помчало на південний захід», – писала газета «Водний транспорт».
Уфологи зібрали великий букет усних та письмових свідчень – від Прибалтики до півдня Росії. Особливо багато їх було саме у північній частині України та південній – Білорусі.
Стривайте, але до чого тут футбол?
«Матч за участю НЛО»
«Тільки по одному Києву було 96 повідомлень [про подію 30 жовтня 1963 року]. Були масові спостереження – наприклад, над стадіоном (тоді йшов футбольний матч)», – писав Михайло Герштейн у своїй книзі «Таємниці НЛО та прибульців», за якою ми цитуємо наведені тут свідчення. Що за матч? Запитали ми. В окремих джерелах писалося, що це була гра Вищої ліги СРСР Динамо (Київ) – Динамо (Мінськ) – 1:0, що відбулася за участю майже 50 тисяч уболівальників на Центральному стадіоні столиці України. На 88 хвилині зустрічі переможний м’яч із пенальті забив легендарний «Валет» – Трояновський
Але ні – ті джерела не мають рації. Матч проходив 31-го, а не 30-го числа. То що це була за гра? Чи це міф?
Розпитування «старожилів» показали – варіант із матчем 30.10.63 міг бути.
Річ у тім, що за традицією, яка склалася з радянських часів і жива й зараз, матчу Вищої ліги передувала зустріч дублюючих складів команд.
І справді, 30 жовтня грали дублі киян та мінчан. У господарів два м’ячі забив Медвідь, у гостей голом відзначився Сафронов. То це і був той самий матч? Судячи з усього, так. Саме про цю гру уфологи писали, згадуючи масові спостереження НЛО під час футбольного матчу.
З того часу минуло дуже багато років. Залишилося мало не лише учасників пам’ятних ігор кінця 1963-го, а й тих любителів футболу, які могли б їх дивитися з трибун. Невпевнені спроби опитати ветеранів футболу з сивиною на скронях наштовхнулися на категоричну відмову говорити на тему уфології. «Та ви що, щоб мене потім «тарілочником» обізвали?!», – із обуренням відмовив в інтерв’ю один досвідчений футболіст і тренер. «Знайшли про що питати», – додав другий. Словом, роздобути безцінні свідчення сучасників тих подій нам не вдалося. Можливо, хтось із читачів старшого віку компенсує цей недолік. А, можливо, і ні…
«Ви нічого не бачили, це оптичний обман зору»
Ну і чим же все закінчилося?
Нічим.
Ось переклад решти статті:
Первинний ентузіазм, коли преса закликала підключити свідчення з інших регіонів та заслухати пояснення вчених, минув досить швидко – більше про подію не згадували.
Кандидат геолого-мінералогічних наук Ростислав Фурдуй, виступаючи перед колегами-вченими на засіданні в Географічному товаристві, прочитав доповідь на тему «Попередня обробка матеріалів спостереження аномальних явищ 30 жовтня 1963 року на території європейської частини СРСР». Згідно з цитатами присутніх, там було сказано, що після офіційного розслідування було визначено, що ні до чого відомого досі цю подію долучити не можна.
Михайло Герштейн наводить такий офіційний висновок, озвучений членами Комісії з атмосферного явища Тетяною Фамінською та Олександром Пєтуховим у 1989 році: «Саме розпад супутника у щільних шарах атмосфери на висоті близько 100 км, що являє собою багатобарвне видовище, і бачили багато сотень очевидців України 30 жовтня 1963 р. У першій фазі він схожий на вогонь звичайної сигнальної ракети, що летить горизонтально або трохи вгору. У міру наближення до спостерігача з’являються нові світляні «кульки» (дрібні уламки супутника), які, згоряючи, світяться різними кольорами внаслідок різноманітності їхнього хімічного складу… Якщо враховувати велику швидкість уламків (кілька кілометрів на секунду), це явище, як правило, спостерігається на величезній території протягом 2-4 хвилин за повної відсутності звуків».
Про те, який саме супутник міг зображати НЛО перед киянами, нам не сказали, але підходящий кандидат на цю роль лише один. 30 жовтня 1963 року припинив існування, увійшовши у щільні шари атмосфери, американський супутник «FTV 2312». Того ж дня на території СРСР здійснив посадку спусковий апарат радянського супутника «Космос 20» («Зеніт 2»), але він, очевидно, не розпадався і приземлився як єдине тіло.
А що ж футбол? У чемпіонаті СРСР 1963 року київське Динамо фінішувало лише на дев’ятому місці. Наступного року команду прийняв Віктор Маслов – при ньому Динамо вийде в беззаперечні гранди радянського футболу, першим з усіх клубів СРСР наважиться вийти в єврокубки і домінуватиме в чемпіонаті Радянського Союзу другої половини 1960-х.
Богдан Грищук
https://sportarena.ua/uk/footboll/shodili-na-futbol-pobachili-nlo-majzhe-detektivna/